Історія Клеваня

1. ЗАМОК
Сучасний Клевань пов’язують з літописною Коливанню, що згадується під 1113 роком, – містечко неодноразово зазнавало руйнувань під час ворожих нападів. Та найбільших збитків Коливань зазнала у 1652 році, коли її дощенту спалили татари. Щоб прискорити відбудову зруйнованого містечка, власники, князі Чарторийські, звернулися до короля з проханням надати Клеваню Магдебурзьке право. Поселення отримало такий привілей у 1654 році, з правом користуватися печаткою із зображенням архангела св. Михайла як захисника міста.

У середині XV століття пустище Клевань надано князям Свидригайлом Михайлові Чарторийському, внуку князя Василя, котрий близько 1475 року розпочав тут будівництво замку та осадив містечко під назвою Клевань. Князь Радзивіл з Олики подав у суд на Чарторийського за те, що останній побудував замок на городищі, яке належить йому. Судова справа затягнулася. Тоді Чарторийський будує місто в Більові, яке, за проханням князя, отримало в 1516 році Магдебурзьке право. Судова тяганина закінчилась в 1555 році. Радзивіл поступився, віддав свої права на городище за 1000 злотих.

В 1629 – 1630 роках в замку розташувався шпиталь, а в 1632 році Миколай Юрійович відреставрував його і віддав єзуїтській колегії.

У 1817 році князь Костянтин почав перебудову замку, де розташували повітове училище, якому передали бібліотеку Чарторийських. При училищі було відкрито фізичний і мінеральний кабінети, ботанічний сад. Тадей Чацький заснував тут шестикласне училище, яке згодом, в 1834 році, переведено у місто Луцьк, а в замок з останнього була переведена гімназія. Лише у 1836 році, на прохання князя Любомирського, Клеванська гімназія перебралась у місто Рівне, і замок став знову пусткою. У 1842 році його купило удільне відомство, а 13 липня 1878 року сюди перевели з Дерманя духовне училище, яке знаходилося там до 1915 року.

В 1916-1918 роках містечко Клевань перебувало у прифронтовій зоні. В замку розташувався ветеринарний евакопункт 11 армії Південно-Західного фронту. З 1918 по 1925 роки спорожнілі приміщення зайняли ті, яким ніде було жити. Наступні десять років тут працювала семикласна школа.

В 1935 році в замку розмістили школу-інтернат для дітей-сиріт. З 1939 по 1953 рік – спершу каральні органи німецької окупаційної служби, потім – пересильний пункт НКВС.

А з 1953 року до кінця 70-их в замку навчаються учні школи механізації, далі – лікувально-трудовий профілакторій.

З 1988 року замок спорожнів, тепер це місце для реставраторів та шукачів пригод.

Див.також: ЗАМОК

Клевань II з’являється у кінці XIX ст як залізничний вузол. Значна частина жителів цього району Клеваня є нащадками переселенців часів сталінського переселення з прикордонної з Польщею смуги.
Поблизу Клеваня І розташоване село Дерев’яне, що, можливо, має свою назву від племені деревлян, яких оселив там один із пересопницьких князів. Починаючи з 1448 року належало родині Чарторійських: Михайлу, Юрію і т. п.

2. ЦЕРКВА

Побудована у 1777 році на кошти Адама Чарторийського. Дзвіниця збудована у 1844 році. У 1915 році сильно зруйнована снарядом (розбито іконостас, обвалилася стеля з північного боку). Неподалік від церкви була братська могила часів Брусиловського прориву. Зовсім недавно, коли проводили газ через територію церкви, знайшли жахливе поховання сталінських часів – прикопані трупи десь на глибині 70 см. За експертизою це були молоді люди, що загинули від кулі в потилицю. Було приблизно 30 кістяків людей. Невідомо, хто це – жертви НКВС, фашистів чи поляків. Ці останки також перепоховані неподалік від храму. В 1991 році в церкві побував блаженніший Філарет, митрополит Київський і всієї України. Відвідував церкву і патріарх Всія Русі Алексій II.

3. ЛЕГЕНДИ І ПЕРЕКАЗИ

Безодня.

Під час нападу татар люди зібралися до церкви, шукаючи порятунку. Але коли татари приступили ближче, люди у безнадії почали співати гімни, і церква пішла під землю. На цьому місці тепер є джерело („Безодня”), вода в якій не замерзає навіть узимку, а учні кажуть, що іноді під водою бачать золоті проблиски ніби золотого хреста на куполі.

„Замуроване кохання”.

Поетична легенда описана в книзі В. Марценковського: князь Чарторийський наказав замурувати в стіні замку дівчину Оксану, що не відповідала йому взаємністю, та її коханого Василя.

В поемі В. Марценковського ‘Замурована пам’ять’ розповідається, як князь Чарторийський будував цегляний костел, зруйнувавши для цього відомий православний монастир Різдва Пресвятої Богородиці біля Пересопниці та с Білів.

До речі, точне місцезнаходження монастиря не відоме, бо археологічні розкопки нічого не дали.